Залізниця в Японії — надзвичайно складна та злагоджена система, що стала символом японського технологічного дива. Головною гордістю країни є мережа швидкісних поїздів Сінкансен, які з’єднують найбільші острови архіпелагу. Ці «поїзди-кулі» здатні розвивати швидкість до 320 км/год, забезпечуючи при цьому такий рівень плавності ходу, що пасажири майже не відчувають руху. Дивовижно, але за понад 60 років експлуатації Сінкансенів не сталося жодної аварії з людськими жертвами через технічні збої чи помилки системи.
Пунктуальність японських поїздів стала легендарною: середня затримка за рік становить менше ніж одну хвилину. Такого результату вдається досягти завдяки щосекундному контролю графіку та професіоналізму машиністів, які проходять жорстку підготовку. Якщо поїзд запізнюється хоча б на п’ять хвилин, залізнична компанія видає пасажирам офіційне підтвердження про затримку, яке вони можуть пред’явити на роботі як поважну причину. Це підкреслює високу відповідальність перевізників перед суспільством.
Залізничні вокзали в Японії, особливо у великих містах як Токіо чи Осака, перетворилися на справжні «міста під дахом». Це величезні багатофункціональні комплекси з торговельними центрами, готелями, ресторанами та підземними вулицями. Щодня через станцію Шіндзюку проходить понад 3,5 мільйона людей, що робить її найбільш завантаженою у світі. Продумана навігація та чіткі вказівники дозволяють таким величезним потокам людей рухатися безперешкодно та швидко знаходити потрібну платформу.
Особливою частиною подорожі залізницею є культура екібен — спеціальних обідніх боксів (бенто), що продаються виключно на станціях. Кожен регіон Японії намагається створити унікальний екібен, використовуючи місцеві делікатеси: від морепродуктів на Хоккайдо до яловичини ваґю в Кобе. Дизайн пакування та склад страв часто змінюються залежно від сезону, перетворюючи звичайний перекус у дорозі на справжню гастрономічну пригоду. Для багатьох японців вибір та дегустація екібену є такою ж важливою частиною поїздки, як і саме відвідування іншого міста.